Ольга Григор’ян

Журналістка регіонального телеканалу «Донбас» (Маріуполь)

Через 7 років багато чого змінилось, цій темі все менше приділяють увагу. Ольга прагне проаналізувати, як склалися долі «нових» мешканців Маріуполя.

«Від початку збройного конфлікту на Донбасі спостерігала, як тисячі людей кидали свої домівки і переїжджали до Маріуполя. З валізами, а іноді і без – вони починали нове життя. Протягом 2014 – 2015 років я зробила низку сюжетів про переселенців. І про те, як вони тимчасово мешкали в літніх таборах на березі Азовського моря, і про те, як їм доправляли гуманітарну допомогу. Також – про черги біля центрів соціальних служб для сім’ї дітей і молоді, куди жителі Донецька, Макіївки та Єнакієво йшли отримати хоч якусь допомогу. В тому числі, психологічну. Про те, як важко було знайти роботу тим, хто втік від війни.

Ця тема важлива тема для мого регіону, тому що Донецька і Луганська область безпосередньо знаходиться на лінії фронту. Ми й досі чуємо звуки вибухів. І досі боїмося салютів. Мої родичі з Первомайська втекли від війни. Одні – оселились в Кіровоградській області. Інші – поїхали до Київа. А є ті, хто з Луганська переселився до Сєвєродонецька. Дім моєї бабусі вже 7 років руйнується в прифронтовому Орловському. Я – у Маріуполі. І я можу розказати про тих, кого війна вигнала із власних осель. Моє місто стало рідним для близько 100 тисяч тимчасово переміщених осіб. Місто на Донбасі, яке прийняло найбільше людей із тимчасово непідконтрольних територій. Де, як саме не тут – розповідати про інтеграцію переселенців?».