Від ревізії лісове господарство може врятувати не примітивний дідівський метод крадіжок і пожеж. Тепер є більш просунуті технології. Достатньо, приміром, розпочати реформу…
Минулого тижня лісівники вийшли з лісу і прийшли під Кабмін із плакатами: «Не руйнуйте успішні державні підприємства!». З ними були на мітингах у столиці та обласних центрах керівники об’єднаних територіальних громад і місцевих рад з Фастова (Київщина), Семенівки, Остра, Добрянки і Холмів (Чернігівщина), Сторожинця (Буковина), Сватівки, Білокуракиного (Луганщина), Бродівської, Жовківської, Бібрської ОТГ (Львівщина), Новограда-Волинського (Житомирщина).
Ще жодна реформа лісового сектору країни не викликала такої хвилі протестів і такої кількості запитань, які досі залишаються без відповідей.
Річ у тім, що всі 358 державних лісогосподарських підприємств країни (окрім тих, що на окупованих територіях) щойно отримали «листи щастя» від свого засновника — Державного агентства лісових ресурсів Україні (ДАЛРУ). Для переважної більшості з них це останній наказ голови Держлісагентства Юрія Болоховця.
Критерії обрання жертв на виліт відомі тільки начальникам обласних управлінь лісового господарства, які складали і подавали в Київ розстрільні списки. В результаті з 1 січня 2022 року в системі державної лісоексплуатації залишається 171 галузеве підприємство.
Господарський кодекс справді дозволяє засновнику вчиняти на його розсуд будь-які дії з державним підприємством. Але стаття 326 Цивільного кодексу вимагає при цьому діяти винятково в інтересах держави.
Які зиски отримає Україна від реформи ДАЛРУ під назвою «Оптимізація» і чи отримає їх узагалі?
На виході — суцільні мінуси
Найбільше, зрозуміло, турбує людей, чи не втратять вони роботу? «Усі будуть працевлаштовані, лише окремі спеціалісти адмінапарату перейдуть на інші посади з меншим окладом», — запевняє «батько» реформи Юрій Болоховець.
Економія на різниці зарплат кількох сотень працівників директорського складу і на звільнених пенсіонерах — от і всі економічні переваги затіяної реформи, які можна сьогодні побачити і зрозуміти. Інші аргументи Держлісагентства і обласних лісових управлінь на користь оптимізації лісгоспів звучать, як набір слів без логічного зв’язку, цифр і фактів.
Натомість голови об’єднаних територіальних громад переконані, що очевидних мінусів від реформи ДАЛРУ безліч, і вони згубні для життєдіяльності громад. Особливо в гірських Карпатах і на Поліссі, де лісгоспи для сіл і селищ є сьогодні чи не єдиними працедавцями і платниками податків до місцевих бюджетів. Дохідні частини можуть суттєво зменшитися, оскільки сплата основного для місцевих бюджетів податку на доходи фізичних осіб прив’язана до місця діяльності підприємства. Зазвичай це юридична адреса лісгоспу, де розташована також і його виробнича база.
«З приєднанням нашого Старовижівського лісгоспу до Ковельського ми втратимо 2,5 мільйона гривень тільки на ПДФО. Це для нас рівнозначно краху. Ми не зможемо утримувати бюджетні заклади освіти, медицини, соціальних послуг, — каже Василь Камінський, голова Старовижівської селищної ради, що на Волині. — Ще можна було б зрозуміти реформаторів, якби наш лісгосп був збитковим. Але він успішно працює зі штатом у 155 робітників, маючи розвинену виробничу інфраструктуру. То навіщо його приєднувати до лісгоспу, удвічі меншого і за кількістю працюючих, і за виробничим потенціалом? Ми за реформування галузі, але з урахуванням професійної думки лісівників, громад, усіх зацікавлених сторін».
«Найбільше дивує відсутність будь-яких розрахунків і обґрунтувань у цій так званій реформі, — обурюється голова Добрянської ОТГ (Чернігівська область) Світлана Бицько. — Ліквідація великого підприємства хіба в інтересах національної безпеки та економіки? До чого це призведе у фінансовому плані, яким буде економічне зростання від об’єднання?».
«У чому логіка ліквідовувати сильні підприємства, які забезпечують мільйонні прибутки, належно виконують усі зобов’язання, і приєднувати їх до слабкіших? Для кого і навіщо у державних лісгоспів планують забрати деревопереробні цехи?» — такі запитання ставлять голови і депутати місцевих рад на прийомах у головного лісівника країни Юрія Болоховця, відстоюючи свої бюджетоутворюючі підприємства.
Відповідь Юрія Віталійовича для всіх незмінна: «Укрупнені лісгоспи зможуть поліпшити фінансовий стан, збільшити випуск продукції, підвищити рентабельність виробництва».
Однак якою ціною? Чернівецький лісгосп, приміром, однозначно подвоїть і потроїть виробничі показники. Оскільки до своїх 14 тис. кубометрів розрахункової лісосіки додасть більш як 45 тис. кубометрів лісосічного фонду приєднаних до нього лісгоспів. Але ж за рахунок знищення одного з найпотужніших державних підприємств галузі — Сторожинецького лісгоспу.
А голий-босий не так давно створений Івано-Франківський лісгосп, який навіть не має контори й орендує чужу, взагалі на порядок збільшить цифри в усіх звітах про свою діяльність завдяки анексії лісфонду і виробничих підрозділів одного з найстаріших і найбільших лісгоспів країни — ДП «Коломийське ЛГ».
Інтереси укрупнених лісгоспів зрозумілі. Але де у цих реформаторських пертурбаціях ДАЛРУ інтереси галузі, місцевих громад і держави Україна? Адже хоч скільки оптимізуй мережу лісгоспів, у лісогосподарської галузі країни не збільшиться від того ресурсна база для розвитку і зростання.
Цей факт, виявлений під час актуалізації матеріалів лісовпорядкування, ДАЛРУ сором’язливо замовчує, намагаючись фіговим листком нікому не зрозумілої реформи прикрити до непристойності оголений лісосічний фонд країни.
Менше лісгоспів — менше галасу за державну землю
До кінця року залишилося зовсім нічого, але на сайті Державного агентства лісових ресурсів відсутня інформація хоча б про орієнтовні показники заготівлі лісоматеріалів на 2022 рік.
Не розголошують інформації про лісосічний фонд і територіальні підрозділи ДАЛРУ — обласні управління лісового та мисливського господарства. В Чернівецькому ОУЛМГ, приміром, спромоглися лише сказати, що госпрозрахункова лісосіка-2022 суттєво скоротиться і загальний обсяг деревини з усіх видів рубок в області не перевищить 500 тис. кубометрів деревини. Це на третину менше, аніж іще кілька років тому.
У таких самих пропорціях, схоже, впаде і лісозаготівля загалом у країні. Принаймні, за даними Держстату, 2017 року всі постійні лісокористувачі, державні і комунальні, заготовили 21,9 млн кубометрів деревини, з них ділової — 7,3 млн. У 2020 році обсяг лісоматеріалів з українських лісів становив уже 17,8 млн кубометрів.
«Справа в тому, що нинішня система лісоуправління в країні за останні роки геть зневажила принципи безперервності, невиснажливості та раціонального використання лісових ресурсів, — переконаний ексначальник відділу розвитку ПЗФ та екомережі управління екології та природних ресурсів Івано-Франківської ОДА Віталій Семчук. — У країні окремі лісгоспи догосподарювалися до краху, коли немає доступного стиглого лісу для набору ділянок рубок головного користування чинної розрахункової лісосіки, коли практично немає лісового фонду для визначення розрахункової лісосіки на наступний ревізійний період. І замість того, щоб працювати над підвищенням продуктивності, якісного складу лісів, посиленням їхніх захисних функцій, лісове агентство намагається під маркою реформи приховати реальний стан українського державного лісу. У результаті об’єднання лісгоспів об’єднають усі показники, хороші і погані, — і кінці в воду».
Укрупненим підприємствам доведеться змінювати офіційні дані про лісфонд у нових лісових кордонах. А також у більшості випадків виготовляти нову землевпорядну документацію на приєднані лісові ділянки. Відкриваються безмежні можливості заплутати всі сліди рубок і відчужені правдами і неправдами у приватну власність державні землі лісогосподарського призначення. Прикладів тому вистачає у кожній області.
Працівники Фастівського лісгоспу, приміром, переконані, що основною причиною ліквідації підприємства, яке входить до п’ятірки найкращих у країні, стала їхня непримиренна боротьба за 1000 (тисячу!) гектарів державних земель у заказнику «Урочище Унава».
«У матеріалах базових лісовпорядкувань дані лісові землі належать на правах власності державі, а на правах постійного користування — нашому лісгоспу з 1950 року. Погодження на їхнє відчуження та зміну цільового призначення підприємство не надавало. Проте 25 березня 2021 року три лісові земельні ділянки біля села Волиця були зареєстровані в Державному реєстрі речових прав як приватна власність. Можлива подальша втрата земель лісогосподарського призначення», — йдеться в офіційному повідомленні лісгоспу, який успішно пропрацював 191 рік (найстаріший лісгосп країни), але потрапив під реформаторський каток.
Під ліквідацію йде і Кутський лісгосп на Івано-Франківщині. У нього з землями така сама історія. В планово-картографічних матеріалах «золоті» ділянки лісу поблизу водоспадів у Шешорах належать лісгоспу. А на кадастровій карті то вже приватна власність столичних фірм, з чим керівники лісгоспу миритися не збираються.
За повернення лісових земель з приватної у державну власність вирують зараз пристрасті у Дніпрі, де великі лісові ділянки вже обнесено дротом новими власниками.
Гроші на хабар — з незаконних рубок
Державному агентству лісових ресурсів є куди спрямувати свою реформаторську енергію, окрім оптимізації лісгоспів. Наприклад, хоча б мінімізувати розкрадання лісу, яке набуло промислових масштабів і виснажило до краю державний лісовий ресурс. Без «кришування» згори тут аж ніяк не обійшлося.
Так ніхто, по суті, і не відповів за харківську різанину дубових лісів, показану влітку 2019 року на всю країну з ілюмінатора президентського гелікоптера. На вимогу активістів, ДАЛРУ, яким тоді керував Володимир Бондар, провело перевірку лише двох лісгоспів — Куп’янського і Вовчанського і виявило незаконних рубок цінних порід на 20,6 млн грн. І нічого, обійшлося.
Тому регулярні повідомлення про аналогічні події в інших областях уже навіть не дивують.
Хоча ні, Тернопільщина таки здивувала. Прокуратура і Державне бюро розслідувань нещодавно взяли на хабарі керівника одного з державних підприємств Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства. Унікальність ситуації не в розмірі хабара (лише 5 тис. дол.), а от у чому: «Разом зі співробітником місцевої Нацполіції вони розробили протиправну схему систематичного вимагання та одержання неправомірної вигоди від директорів лісогосподарських підприємств області. За безперешкодну діяльність ті повинні були щомісяця надавати їм 1500 доларів і 100 літрів бензину».
Звідки гроші на відкуп? З незаконних рубок. Є такі, хто думає, що схема лісового оброку та її «дах» діяли тільки в Тернополі?
«Лісове господарство країни давно чекає на конструктивну реформу, — зазначає керівник ГО «Відкритий ліс» Михайло Попков. — Але розпочата реорганізація лісгоспів не зачіпає корупційних ризиків і конфлікту інтересів, які стали частиною лісової системи. Більш того, вона дає додаткові можливості для розкрадання хоча б за рахунок продажу надлишків майна припинених підприємств. Зазвичай такі реформи використовують для того, щоб позбутися неугодних керівництву людей, призначити цілковито керованих і корумпувати всю систему централізовано».
Обговорення post